Фотоманія — Олена Гаєвська — фотографія, молодість і позитив

Жодна яскрава і цікава мистецька подія в Житомирі не проходить повз об'єктив Олени Гаєвської. Молода, завжди позитивна і яскрава, вона стала, фактично, штатним фотокором мистецької кав'ярні “Кавоманія” і не лише. Фотографія для Олени — це сенс життя, хоббі і робота. І до неї дівчина підходить завжди творчо, цікаво і з натхненням. За словами Олени, всі жанри для неї є улюбленими і фотографує буь-що і будь-де при потребі.

Хоча дівчина і припускає, що поки може і не визначилась. Але головне, щоб справа подобалась. Все решта — справа часу. Олена Гаєвська встигла отримати і фотоосвіту — закіничла п'ятимісячні курси від фотостудії. А ще вона захоплюється танцями і власноруч робить рамки для фото.

Звісно, для Олени Гаєвської ще все попереду. І наше невелике інтерв'ю в рубриці "Фотоманія в обличчях" - це всього лише початок історії.

Досьє

Олена Борисівна Гаєвська

народилась 1988р.

Закінчила Житомирський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю “Початкове навчання + англійська мова”, спеціаліст

Місце роботи: вільний фотограф, власкор арт-простору “ТиДиВи”

Фотографує з 2005 року

Техніка: Canon 350D

Весілля, урочистості, випускні альбоми, портфоліо, студійне фото, фоторепортаж

Більше інфо
http://vkontakte.ru/club19949616

Олено, ти давно займаєшся фотографією?
Згадую, коли мені було ще років три чи чотири, то батько пояснював мені як фотографувати салюти. І це був, мабуть, мій перший фотографічний досвід. А потім батько подарував матері фотоапарат такий колись був - “Любитель”. То був клас четвертий десь. В нас якраз вдома чимало чорно-білої плівки валялось. І ми з сестрою вирішили, що потрібно щось робити. І ми по 5-6 плівок за день виклацували на пару. Щоправда жодної фотографії ми тоді не зробили, просто нічого путнього не вийшло. Але ми чимало задоволення просто від самого процесу. Ми просто грались. Було весело. А вже в років дев'ять ми з батьком якось поїхали до бабусі в село. Я побачила як якийсь песик визирає із-за забору. Я забрала в батька фотоапарат і почала фотографувати. Вже щось почало виходити. Потім батько почав розповідати про техніку, композицію, діафрагму, експопару і різні інші фотографічні премудрості.

Я так розумію, фотографія — це у тебе сімейне таке захоплення. Наскільки серйозно батько фотографував?
Батько займається фотографією з дитинства. І досі багато читає теорію, постійно слідкує за новинами. Навіть підробляє — фотографує весілля, різні урочистості, на паспорт буває. Хоча він вважає себе любителем і це для нього лише підробіток. А так він в мене військовий.

А ти коли встигла вирішити стати професійним фотографом?
Потім я пішла навчатись в університет. І майже одразу зрозуміла, що це геть не моє. І мені якраз на день народження подарували цифровий компакт Olympus-SP350. Я почала нею фотографувати. Спочатку в основному — пейзажі. Познайомилась на першому курсі ще з дівчиною, яка теж фотографувала. Та запропонувала зробити в універі фотовиставки. І потім ми їх кожного року робили. Не лише вдвох, звісно. Там була ціла колегія фотографів. А коли закінчила універ, то зрозуміла. Що по спеціальності працювати не буду.

Цікаво, а чому ж ти тоді вирішилавзагалі пітина вчителя молодших класів?
Батьки зробили все для цього можливе. В мене є старша сестра і вона якраз за рік до мене вже вступила в ЖДУ на психологічний. Батькам сподобалась ідея, що ми будемо разом і сестра зможе за мною наглядати іноді.

Але ти все рівно вирішила зробити по своєму...
Так, почала шукати альтернативи. І наштовхнулась випадково на оголошення в інтернеті — на роботу потрібен фотограф. Зателефонувала, запитала вимоги. Виявилось, що потрібно мати свій фотоапарат і бажання працювати і вчитись. Робота була у брачному агентстві. Я забрала в батька його дзеркалку і пішла туди. Плюс друзі почали запрошувати фотографувати весілля. Мені це страшенно подобалось. Я зрозуміла, що це моє.

Довго пропрацювала у брачній агенції?
Це була взагалі непостійна робота. Мене викликали, коли потрібно було пофотографувати якусь дівчину. І мені просто перестали дзвонити. Так що довелось шукати щось інше. З того часу я — вільний фотограф. Знімаю моделей для портфоліо, просто дівчат та хлопців, різні весілля, урочистості, випускні альбоми. Фотографую в студії. А також фотографую різні мистецькі події для “ТиДиВи”.

Батьки як поставились до твого рішення стати фотографом?
Дуже позитивно. Завжди мене підтримували і допомагали. Коли в мене якась гарна фотографія виходить, я завжди відсилаю її батькові, аби він глянув, дав якісь поради. Все позитивно, жодних проблем з цим.

І як ти плануєш своє життя далі?
Далеко поки не заглядаю Зараз хочу зробити свою фотовиставку. Деталі — поки таємниця. Але вона буде дуже незвичною. А ще в мене вдома дуже ьагато батькових плівок і фотографій. Цілі ящики ними завалені. Планую зі старих батькових фотографій зробити фотокнигу. Зібрати там самі-самі кращі і яскраві кадри. Щоб вони не просто валялись і не пропадали. І, звісно, буду й далі фотографувати.

далі буде....

І декілька фото Олени