Фотоманія - Віктор Галанін - своїми фотографіями я хочу показати Житомир у всій його красі

В Житомирі чимало фотографів, але не так багато тих, хто вміє фотографувати наше місто у всій його красі. Віктор Галанін - якраз один з таких. Впевнені, ви не раз бачили його панорами міста на різних сайтах. Хіба що не знали ім'я автора. Ми вирішили виправити ситуацію і розповісти більше про цього фотографа. Інтерв'ю з Віктором Галаніним відкриває, також, нову рубрику на RozdumFoto - фотоманія в обличчях.

ДОСЬЄ

Віктор Галанін
народився 18.06.1973р.
Закінчив Житомирський інженерно-технологічний інститут (зараз — Політех) за спеціальністю “Розробник програмного забезпечення”
Місце роботи: програміст на фірмі 4-К
Фотографує з 2006 року, хоббі
Техніка: Canon 30D
17-40, 4 L
50, 1,4
Жанри: пейзаж, макро, жанр, архітектура, панорами

- Вікторе, розкажи як і чому почав фотографувати
- Все сталось спонтанно — якось так вийшло, що на роботі в 4-К колеги вирішили купити цифрові фотоапарати. Ми разом почали ходити на фотосети - фотографувати природу, місто, читали книжки. Потім на роботі обговорювали отримані фото і інформацію. Потроху рівень в колективі почав зростати і в якийсь момент я відчув, що це моє - бажання зберегти мить, гарну мить, гарні заходи сонця та світанки, тумани, такого плану миті.
- Як же так вийшло, що раптом всі захопились фото?
- Всьому виною, мабуть, став інтернет. Постійно натрапляли на гарні фотографії, розглядали їх, обговорювали. Просто захотілось самим зняти щось схоже. Тоді, здається, це не лише ми підсіли на фото.
- І як, виходило?
- Спочатку, звісно, ні. Потім, коли познайомився з технікою, дізнався більше про композицію, точку зйомки, ситуація покращилась. Я став більшу увагу приділяти вибору ракурси, підбирати час, почав освоювати технологію HDR, експериментував, пробував різні варіанти. Тоді стало набагато краще. Я зрозумів, що можу самовиразитись через фотографію. Захотілось показати, який гарний наш Житомир. Щоб всі побачили місто таким, яким його бачу я. Почав викладати свої фотографії в Інтернет на всяких там фотобанках, фотосайтах. Мені дуже сподобався такий ресусрс, як Панораміо (Panoramio.com - соціальний сервіс, який дозволяє позначати свої фотографії геотегами і прив'язувати їх до карт Гугла і Землі Гугль, публікувати коментарі — примітка ред.). Цей ресурс найкраще відповідав моїм задумам.
- Перший твій фотоапарат?
- Тоді в 2006 році я купив мильничку Canon A-610. Потім перейшов на дзеркалу - Canon 30D, якою я фотографую вже 3 роки.
- Як реагували на твої фото інші?
- Всі дивились і раділи, яке у вас гарне місто, треба до вас приїхати в гості. Позитивно.
- До того ти фотографував, в тебе був якийсь старий фотоапарат?
Так, була плівкова мильничка. Але я її використовував виключно для сімейної фотографії. Ніякого мистецтва там не було. Художнє ставлення до фотографії прокинулося вже на роботі, як я і казав. Це був 2006 рік, якраз після перших фотосетів на природі, після прочитання пари книг і обговорення фотографій в Інтернеті.
- Десь вчився мистецтву фотографії?
- Так, знову ж в інтеренті. Читав статті, книжки, спілкувався з однодумцями. Але найефективнішим, вважаю, були коментарі до моїх фотографій. Багато корисного завдяки ним дізнався, отримав багато гарних порад. Плюс постійна практика і друзі — це теж важливо.
- Що надихає?
- Заходи сонця, природа. Також надихає коли твої фотографії займають перші місця на фотосайтах, коли твоєю роботою захоплюються друзі, коли отримуєш багато коментарів. Хочеться ще робити, фотографувати, радувати людей і займати перші місця.

Житомир — місто туманів і світанку

- В уявленні багатьох житомирян наше місто — сіре і нецікаве. Як тобі вдається знаходити цікаві місця?
- Я завжди беру з собою фотоапарат. Якщо я десь по дорозі бачу гарне місце, одразу фотографую. В Житомирі є гарні місця і в нашому місті можна зняти гарну пейзажну мить. Головне, потрібно підібрати првильні умови для зйомки. Щоб було відповідне освітлення, сонце чи хмари, захід, туман чи веселка. Люблю фотографувати в HDR, робити панорами. Та й Житомир я знаю дуже добре, усі його райони і закуточки.
- Ти покладаєшся на випадок чи попередньо готуєшся до зйомки? Вибираєш місце, підбираєш час?
- Більше покладаюсь на інтуїцію. Скільки намагався планувати, нічого дуже гарного не вийшло. Може, погано зняв чи обробив. Чи не підготовленим був. А якщо є натхнення, то беру техніку і вперед. Хоча аби, скажімо, потрапити на світанок, доводиться вставати і в 5.00-5.30 ранку.
- Ти ж фотографуєш не лише Житомир. Де ще буваєш?
В основному це Дениші, Тригір'я. Там дуже багато цікавих місць. Вибираюсь ще на природу в сторону Левкова і Коростишева. Люблю фотографувати біля річок. Один раз був на місцевості, де річки немає — дуже нудно. А коли йдеш біля річки, там якась особлива, своя енергетика — вода, пташки, красота.
- А гори, Крим, Карпати?
- Теж дуже хотів би поїхати, але оскільки я людина сімейна, дуже важко вирватись в таку мандрівку. Думаю, все це ще попереду.
- Улюблена пора року?
- Конкретної улюбленої пори року немає, не люблю коли на дворі сіро, немає яскравих кольорів, відтінків.

Історія одного кадру

- Одна з твоїх найвідоміших фотографій Житомира – це міст в парку Гагаріна в тумані. Розкажи про історію цього знімку
- Якось їхав на роботу зранку, а на вулиці густий туман. А я дуже хотів по фотографувати туман Якраз проїздив повз старий бульвар, вийшов, пішов на міст в парк. Дивлюсь, така гарна композиція складається. Почекав трохи, поки люди будуть йти, щоб вони були в кадрі. Зробив пару знімків. А через пару хвилин туману вже не було. Потім я викладав фотографію мосту в тумані на різних фотосайтах. І якось в мене типографія попросила безвазмєздно, як кажуть, цю фотографію для своїх плакатів-календарів. Я погодився, вони їх надрукували і так само безкоштовно поширювали по різним офісам і кабінетам. Тому вона і є практично в кожному кабінеті. А для мене це був такий собі бартер. Типографія брала мої фото, а я отримав купу цих самих календарів і такий от безкоштовний піар. Потім так само розносив і дарував їх усім своїм друзям ці календарі.

Той самий кадр - "Туман..."

- Тоді одразу питання — яка роль людей в міському пейзажі?
- Якщо будуть в кадрі люди яких буде гарно видно - це жанр, якщо людина виступає на передньому плані. Але, якщо підкреслити колорит місця, можна залишити людей в кадрі.
- Заради того кадру ти навіть запізнився на роботу. Нічого за це не було?
- Ні, нічого (посміхається).
А часто доводиться прогулювати роботу заради гарного кадру?
Так, буває іноді раніше з роботи побіжу, аби закат пофотографувати. Чи іноді запізнюсь, щоб гарний світанок зустріти.
- Як дружина ставиться до того, що замість раніше піти з роботи додому, йдеш фотографуєш?
Вона підтримує мене. Я ж роблю цікаву справу. Звісно, коли це вихідний день, ми збираємось в сімейному колі, то плани можуть і не пересікатись. А коли звесора годину чи дві я витрачу на фотографування — це не смертельно.
- Дружина фотографує?
- Хіба що дітей. А так натхнення нема. Як то кажуть, кожному своє. Тим більше, якщо йдеш на фотосет, потрібно багато ходити. А дівчата не дуже таке люблять. Я не заставляю.
- А діти захоплюються фотографією? Ти передаєшь їм любов до Житомира?
- В мене є син, йому скоро буде 15 років, а дочці - 7 років. Авжеж, передаю. Сина беру з собою, він ходить зі мною по городу носить штатив. Я йому ввідав свій фотоапарат Canon A-610. Він фотографує своїх друзів в школі в класі. Ми ходили пішки в Коростишів.

Комерція — не для мене

- Були інші випадки, коли твої фотографії використовувались десь в поліграфії чи ще десь?
- Знаю, роблять сувенірні магніти з моїми фотографіями. Друкувались календарі з моїми фотографіями Житомира, плакати. Щоправда зі мною погоджували лише раз — про той випадко я розповів. А хто друкує інше — навіть не знаю, мене ніхто не питає. Напевне, немає такого сайту в Житомирі, який би не використовував мої фотографії. В мене є сканер і якщо десь використають і вкажуть моє авторство, я дізнаюсь. Якщо ні, то може так побачу. Але я особливо цим не переймаюсь.
- Не думав займатись комерційною фотографією?
- Щоб займатись комерційно фотографією, потрібно «зачепитися». А міняти зараз основну професію на фотографію, якою я за весь час заробив 200 доларів відсили і то випадково, немає сенсу. Звісно, є в планах друкувати фотографії, зробити фотовиставку. Може комусь це сподобається і люди захочуть купувати роботи. Може поїду таки в Крим чи Карпати. Але все рівно це лише хобі.
- Як ставишся до того, що твої фотографії використовують усі, кому не ліньки?
- Ну в принципі коли я розміщаю свої фотографії на сайті панораміум, їх можна використовувати в не змінному вигляді, із вказанням автора і не для комерційних цілей. А так, в принципі, не проти. Якщо це іде на популяризацію міста, то я завжди за. Для цього я фотографії і викладаю. Щоб прикрасити наше місто.

І на останок
- Для чого використовуєш HDR?
- Використовую HDR, щоб витягнути динамічний діапазон, ту інформацію, що пропадає в тінях і пересвєтах простого кадру. Виходить щось таке цікаве. Тому по частині подібних кадрів одразу й не скажеш, що це HDR. Іноді навіть заказують, щоб було в HDR. Наприклад, для тих же календарів — щоб було щось яскраве.
- А як справи з панорамами?
- Теж один з моїх улюблених напрямів. Завжди для панорамних знімків використовую штатив. Для зшивання користуюсь спеціальними програмами.
- Що б ти порадив початківцям, які збираються фотографувати Житомир?
- Тут не можна жати якусь конкретну пораду, треба щоб людина вчилася, хай він спочатку зніме один і той самий об’єкт з різних місць, тобто підбере ракурс, і в різний час. І подивиться яка з фотографій вийшла краще. Якщо він не може сам побачити, хай викладе на сайти на яких можуть дати рекомендації. Що гарно, що погано. Скажімо так, я на цьому вчився.
- Розкажи трохи про свої плани на майбутнє.
- Хочу по фотографувати всі пам’ятники Житомира і викласти в інтернеті. Щоб люди бачили, які вони є в нас. Купити фотопринтер, бо не хочу друкувати на студіях житомирських, друкувати фотографії, які мені подобаються, тоді буду фотографії великого розміру і вже власна фотовиставка, якої ще не було тільки спільні з фотоклубом «Фотосфера».

Віктор Галанін, фотоманія